Всесвіт

І я збагнула:

Всесвіт - у тобі.

Ті зорі в небі, наче друзки кварцу,

Стихії в предковічній боротьбі,

Вогненність лави й перший дотик танцю,

Та спраглість вуст, та сонячна лазур,

Та чорна тінь. ті злами на зап"ясті,

Безодня трунків, дика сила бур,

Те срібне море, те шалене щастя.

Іде нова безодня поколінь.

Вона, говорять, цілий Всесвіт згубить...

Я ж п"ю з твоїх очей небесну синь,

І замість серця б"юся в тебе в грудях.

Візьміть участь в обговоренні

15.07.2015 10:20 Олесь => ©

Мені подобається ваша творчисть. У вас безумовно шьось є. Вірші примушують думати.

07.07.2015 09:12 Тадм => ©

такий гармонійний, життєдайний і чуттєвий... чудово!

Піднесено! Чудово!
Олю, ти б не хотіла позбутися одного "в" (останній рядок)? Там можна спокійно у першому випадку "у" вжити))

Гарно! Пристрасно!

та не згублять) якщо вже ми ще не згубили, то й вони не згублять)))
(дуже сильно написано, як завжди в тебе)

Чуттєвий всесвіт слова!

Візьміть участь в обговоренні