Поле
Як добре в полі! Дихається легше.
На обрії - лісочок полотном.
Гей, як там в пісні - "Мій зелений верше"?..
Не пам"ятаю... То було давно...
І ліс гуляв, мінився небокраєм.
Гули поля і зводились мости.
І небо, небо, небо - як згадаю,
На всіх людей було в нім висоти.
Вогненночола, золота пшениця,
Срібляста річка, верби, тепла вись,
Червоні маки, світла тінь на лицях...
Усе було. Минуло все колись.
Тут, в полі, нині вже серпа не чути.
Вогка стерня - життєві шпичаки.
Не слухай, верше, вітру. Він без суті.
Життя прожить - не поле перейти.
