07.12.2010 00:00

-

3001

4 | 5

 © Тетяна Чорновіл

ЗИМОВИЙ СОН

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Стомилася зимонька, спати схотiла,  

Пухову перину собi постелила.  

Стелила перину – в руках пiдбивала,  

Мабуть ненароком її розiрвала. 

В повiтрi лiтають пiр’їнки-пушинки,  

На землю спадають, на лiс, на будинки. 

I все, на що пухом холодним сипнуло, 

Як в сонному царствi, раптово заснуло. 

Сон дивний чарiвний пiд пухом тим сниться:  

Приснились волошки озимiй пшеницi,  

Зимовому лугу – джмелi в конюшинi, 

Калинi заснiженiй – спiви пташинi, 

Засохлiй билинцi – що квiтне неначе,  

А рiчцi – накупане сонце гаряче.  

Примарилось лiсу кування зозулi...  

Засни, земле рiдная, люлечки-люлi.