03.01.2011 18:15

-

632

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

ЗАСНІЖЕНИЙ СОН

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Як лiс живе, хотiв завжди узнати. 

Далеко за селом вiн бовванiє, 

Гостей не жде, бо зимно й вечорiє, 

Та все ж спiшу коня я запрягати. 

 

Бiжить мiй коник, в мене не питає, 

Чом в вечiр найтемнiший в лiс спiшити. 

Зупинка... Озерце лиш льодом вкрите 

І де-не-де снiжинка пролiтає. 

 

А лiс дивується, дзвiночкiв звуки чує, 

Заснiженими соснами хитає : 

- Що це ? Снiг може з вiтiв опадає, 

Чи вiтру подих пiснею чарує ? 

 

Милуюсь я красою лiсовою, 

Та вже пора додому вирушати. 

- Чарівний друже ! Буду сну чекати, 

Щоб знов у снi зустрiтися з тобою.