Дорога додому...
з рубрики / циклу «Пам`яті Героїв...»
Вкотре звістку несли трембіти
/Заблукала Душа в полинах/
Між гіллям захлинався вітер,
І кричав десь далеко птах...
Приклонивши коліно стояли
Немов вкопані школярі.
Хіба ж мріяв, щоб так стрічали
Його вдома старі й малі…
Та ж і сам він не раз і не двічі
Ще з дитинства цю стежку топтав.
І на цьому ж таки узбіччі
аж до крові коліна збивав.
А отам, за похиленим тином,
Стара груша, смачнюча, росте.
І зрадів він, немов дитина,
Бо не раз ще вона зацвіте...
Он видніє ставочок знайомий,
Де він з татком рибалив колись.
Ну нарешті удома! Вдома…
- Мамо, чуєш? За мене молись.
Все згадалося до дрібниці,
Розкотився церковний дзвін,
Понад ставом і полем пшениці
Линув людям ген-ген навздогін.
Над селом вже поволі світає,
Всюди тиша, яку не знести...
А душа у блакить злітає,
Залишаючи нам хрести.
