Монолог
Запитуєш у мене
Навіщо мені сни,
Я відповім для тебе
Потрібні нам вони.
Коли ти запитаєш
Де щастя золоте,
То я відповідаю
Не щастя головне
А що ж тоді скажи нам?
А що ж тоді зізнайсь?
Ти даєш силу крилам
Й не хочеш ти злітать
Ти дивний всьому світу
Ти дивний і собі,
Ти маєш частку гніту
Але все ж вільний ти.
Тож нащо ті страждання,
Прокляття на любов,
Якщо не віриш ти в кохання,
Та у червону кров?