22.04.2011 11:29
-
1322
    
  5 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

МОНОЛОГ ОБРАЖЕНОЇ ЛЮДИНИ

МОНОЛОГ ОБРАЖЕНОЇ  ЛЮДИНИ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Мене зневажили. Та тi, 

Котрих найбiльше поважаю. 

Та знаю я про що ви, знаю, 

Буває всякого в життi! 

 

Образа ж серце так обвила, 

Немов змiя якась бридка 

I потихесеньку стиска, 

Де б я не йшла, що б не робила. 

 

Самiй вiд себе не втекти. 

Заждiть но! Треба розiбратись… 

Що краще: з ними розпрощатись, 

Чи до їх его ”дорости”?  


Погано завчений урок 

Про гордість знов взнаки дається. 

Вже біль пройшов. Лиш в душу ллється 

Бездушне марево зірок. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.05.2015 15:27  Маріанна => © 

Гарно!
"Вже біль пройшов. Лиш в душу ллється
Бездушне марево зірок"

 17.03.2012 20:08  Каранда Галина => © 

думаю, що все таки "краще: з ними розпрощатись". бо їх его аж занадто високо задерлося, нам однак не дорости(((((((((

 20.01.2012 00:10  Каранда Галина => © 

назва просто затягує у вірш... і зрозуміло ж як!(

 22.04.2011 14:11  © ... 

Дякую! Ці рядки і справді про наболіле колись. Можливо, вірш допоможе ще комусь справитися з болючими почуттями, що раптово стискають серце... :))

 22.04.2011 14:00  Zorro => © 

Пятірка від мене :))))

Удачі! 

З пов. Zorro!!!!!!

 22.04.2011 13:59  Zorro => © 

Емоційно! Тому в цьому вірші і оцінювати немає що! Майстерно описані пережиті емоції та почуття - Такий твір, сам по собі, дуже гарний своєю щирістю. 

 22.04.2011 12:16  Лані => © 

Сподобалось