21.07.2015 11:39

для всіх

277

9 | 9

 © Тадм

У цьому місті, рідному до щему

з рубрики / циклу «Емоційні сплески»

У цьому місті, рідному до щему, 

вдихну повітря жадібно ковток

й назавжди, мабуть, вирішу дилему:

не варто/варто рушити місток

минулих мрій очікувань, ілюзій, 

дитячих незбагненних сподівань….

Тут перше все: бажання, кроки, друзі

і перший досвід зболених вагань…

Тут верби похилилися низенько, 

стривожені в очікуванні злив, 

співає вітер тихо: «люба ненько…», 

а час немов призупинив свій плин….

Тут справді якось дихається легше

і ритм життя вповільнено-тремкий…

тому й сприймається, напевно, все, як вперше, 

бо запах юності донесхочу п’янкий…

Миргород, 19.07.2015