Намалюю хатину
Намалюю собі я хатину
У квітучім вишневім садку
І себе, ще маленьку дитину,
З недогризком хлібця в кулачку.
Поруч маму мою молодую
І сестричку найстаршу її,
За якими я дуже сумую,
Проливаючи сльози свої.
Бо для мене вони найрідніші,
У далекі роки по війні
Ми голодні були й найбідніші,
Я і досі це бачу у сні.
Їх давненько на світі немає,
Вони, мабуть, в квітучім раю,
Де нарешті душа не страждає
І я Бога щоденно молю
Поможи мені добре пожити
І забути голодні роки,
Прийде час дай спокійно спочити,
Там де райські квітують садки.
28.08.12.
>м. Київ, 28.08.12.