29.07.2015 11:28
for all
52 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Георгій Грищенко

Голодомор

Мене у тридцять третім не було, 

Тоді я ще не народився, 

Коли вмирало з голоду село, 

Та страх цей в генах оселився.


В смітник їстівне я не викидав

І крихти хліба я з’їдаю, 

Бо в сорок сьомім я голодував

І як було це пам’ятаю.


Як на стерні зібрав хтось колоски, 

Таких об’їждчики ловили, 

Як злісних крадіїв більшовики

Негайно до в’язниць садили.

 

Клялися, що будують комунізм, 

Де будемо достойно жити, 

Ніхто за голод кари не поніс

І зло продовжував творити.


Ми нині проклинаємо всіх тих, 

Які люд голодом морили, 

Не дай нам Боже владців знов таких

Й щоб проклинали ми їх згодом.

28.11.12.


>



м. Київ, 28.11.12.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.08.2015 07:01  © ... => Тетяна Чорновіл 

Підтримую Вас. Я ж проживав у Городищі в 1947 році і знаю що то таке. Дякую за візит та увагу. 

 08.08.2015 20:28  Тетяна Чорновіл => © 

Пронизливий болючий вірш! Я не застала ні 33, ні 47-го. Злегка тільки Хрущовські списки на хліб зачепили! Але не дай Господи переживати щось подібне!