Діти війни
Молімося за кожного...
Нарешті той шум на хвилину затихнув,
і вибухів мін металевих не чути,
у пошуках хліба несвіжого крихт
ховаються діти в степах, як приблуди.
Ні мама, ні тато – ніхто не підійде,
не візьме за руку й у світ поведе,
так краються душі від сонячних мрій тих,
та куля положить життя молоде.
І руки простягнуть в молитві до неба,
впадуть на коліна в сльозах, як раби,
скарбів неземних для нещасних не треба,
лиш хочеться миру й краплину води.
Ось так, як вигнанці, що правди не мали,
душились в обіймах чужої ганьби,
ховаючись від нелюдської навали
вмирають в окопах діти війни.
Рідний дім, 05.07.2015 22:45
