Закована
Боротися ніколи не пізно
Мабуть, я знову закована тінями,
як вода, що горить, збожеволіла,
я вмиваюсь холодними ливнями,
та дорога камінна не пройдена.
Все ховаюсь від шуму і галасу,
захищаюсь від слів тих наточених,
і думки не складаються в полосу,
а принишкли десь там, на обочинах.
Я заплуталась в сітях бездушності
і не знаю, чи вийду з них цілою,
чи залишусь в полоні у грішності,
чи злечу я, окрилена вірою.
Мабуть, я знову закована тінями,
та не спинять вони мого опору,
я розірву їх хвилями вічними,
і залишиться лиш жменя попелу.
Рідний дім, 25.07.2015 00:35
