02.08.2015 10:42

для всіх

157

3 | 3

 © Люлька Ніна

Роздуми вдовиці

І дякую за Все Богу, й з душею молюся,
Матір Божій і Творцю доземно вклонюся.

Нема кому поплакатись й з ким поговорити, 

Думи й болі розказати, серденько відкрити.

Тяжко-важко проживати без роду в чужИні, 

Ця істина споконвічна з давнини й донині.

Рідний хоча не заплаче – то скривиться в смутку, 

Й горе легше пережити, й туга мине прудко.

Як же сумно, як же важко вдовиці прожити, 

Думки гнітять про минуле, не хочуть лишити.

Життя стрімко крокувало важкою ходою, 

Все бувало у дорозі, з радістю й з бідою.

Досягнення і підйоми, втрати і падіння, 

І мрійливі думи й сни, й пророчі видіння.

Та простилися образи в життєвій дорозі, 

Болю й туги не забути, й з роками, не в змозі.

Господь давав мужність й сили здолати незгоду, 

Щоб достойно триматися й в погану погоду.

Тож дякую за Все Богу, й з душею молюся, 

Матір Божій і Творцю доземно вклонюся.

І за сонце, і за зорі, що так потішають, 

Квіти ніжні і природа життя звеселяють.

І красу цю неповторну серденьком сприймаю, 

Любо тішусь і радію, коли споглядаю.

Бо в житті, ( воно прекрасне ), ціним любов щиру, 

Славим Господа і просим нам вічного миру.

с.Нижні Станівці, Буковина., 02.08.2015