Останній дзвінок
Вечірнє сонце мені моргнуло через приціл,
Нарешті вечір, і бій скінчився і я вцілів
А десь далеко, мене чекає моя рідня,
І мати плаче, і тато хмурий ледь не щодня.
Гіркою краплею з чола стікає в пилюку піт,
Ось відпочину, візьму «мобілку»: сину, -привіт!
В мене все добре, ні не стріляють, сиджу, курю
Гукни, будь ласка, до телефону маму свою.
Привіт, кохана. Я скучив дуже… І я люблю,
Як в мене справи? Сказав же сину, сиджу курю
Так, все спокійно, сиджу тихенько, усе окей,
Дивлюсь на небо, відпочиваю, провів гостей…
Бувай, кохана! Люблю, цілую!.. А звідки кров?!
У пил із потом, стікає з кров’ю моя любов…
Не плач, кохана, - все буде добре, я повернусь…
За мить повіки зімкнулись сильно… я не вернусь.
