Я на десять сорок пізно
Що є сили біг – не встиг.
Дим з горбка побачив, звісно,
Ліг спочити з дум сумних.
Так життя моє в марноту
Пронеслось, як білий дим,
Білий дим на тлі заходу
Над підліском золотим.
Десь у літо непомітно
Затихає стук коліс.
І причини вже не видно
Для гірких гарячих сліз.
_____________________
Опоздав на десять сорок,
Хоть спешил я что есть сил,
Я улегся на пригорок
И тихонько загрустил.
Это жизнь моя куда-то
Унеслась, как белый дым,
Белый дым в лучах заката
Над подлеском золотым.
Догоняя где-то лето,
Затихает стук колес.
Никакого нет секрета
У горячих, горьких слез...
