Не журись
з рубрики / циклу «Перехрестя»
Вогні вокзалу жовто-кольорові
Десь там зненацька гучно зойкнув потяг,
Думки зім’ялись, як кульки зіпсовано-гумо́ві,
І десь поділись, наче здув їх протяг.
А в голові сум’ятиця, - як каша
Зібрать до купи все мені не сила,
І не бадьорить кави гірка чаша
Я відчуваю, як пульсує кожна жила.
Десь там далеко ти хвилюєшся сердито
Мовчиш, та певно місця не знаходиш,
Та час швидкий, і швидко в’януть квіти
І все мине, і ти печаль проводиш.
Як проводжають потяги вокзали,
Як зустрічають ранки, мов надії
Я обійму тебе, як обійма вода причали,
І подарую всі таємні мрії.
