09.08.2015 21:40
for all
118 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Савчук Віталій Володимирович

Не журись

Не журись

Вогні вокзалу жовто-кольорові

Десь там зненацька гучно зойкнув потяг, 

Думки зім’ялись, як кульки зіпсовано-гумо́ві, 

І десь поділись, наче здув їх протяг.


А в голові сум’ятиця, - як каша

Зібрать до купи все мені не сила, 

І не бадьорить кави гірка чаша

Я відчуваю, як пульсує кожна жила.


Десь там далеко ти хвилюєшся сердито

Мовчиш, та певно місця не знаходиш, 

Та час швидкий, і швидко в’януть квіти

І все мине, і ти печаль проводиш.


Як проводжають потяги вокзали, 

Як зустрічають ранки, мов надії

Я обійму тебе, як обійма вода причали, 

І подарую всі таємні мрії.

Публікації: Савчук Віталій Володимирович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.08.2015 21:49  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Таню! І Вам також...всього і по-більше...)) 

 11.08.2015 15:23  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш з надією в кінці!
Щасливого повернення Вам. Наснаги. 

 10.08.2015 10:17  © ... => Тетяна Белімова 

Щиро дякую Таню! Це називається не втрачати надію... а ще є такий вислів: цінність надії в тому, що вона Є! 

 10.08.2015 08:53  Тетяна Белімова => © 

Оптимістично звучить. Останнім часом усе більше переконуюся, що вихід у плюс має бути обов`язково - у кожному творі))