Схаменутися треба
Забуваємо, друзі, не все,
Що колись-то із нами бувало,
Нас на крилах в майбутнє несе,
Бо сучасного нам вже замало.
Що чекає в майбутньому нас
Ми, на жаль, достоменно не знаєм,
Та ми віримо прийде наш час
І ми матимем те, що бажаєм.
Добре вірити в краще життя,
Та напевно це, друзі, замало,
Треба викинуть геть на сміття
Все старе, що рідненьким нам стало.
Про насильство заради добра,
На кістках комунізм побудуєм,
Щоб настала казкова пора,
За якою ми й досі сумуєм.
Ми до статуй комуно-вождів
Ще і досі вінки покладаєм,
Кагебістських наслухавшись слів,
Ми кривавих катів поважаєм.
Ми не віримо правді про них,
Про мільйони забитих до страти
Ради цілей неначе святих,
Щоб з дороги незгідних прибрати.
Ми на вулицях їхніх живем,
Понаставили ідолів всюди,
У майбутнє тупцюючи прем,
Схаменутися треба нам, люди.
Із катів не робімо святих,
Їм похвальних пісень не співаймо,
Краще викинем їх на смітник
І будуймо майбутнє негайно.
13. 03. 13.
>м. Київ, 13.03.13.