Чайка
Чайка літає над морем,
Скиглить, здається ридає,
Мов би охоплена горем
І допомоги благає.
Море її зрозуміло,
Кинулось допомагати,
Піною враз забілило
Й берег взялося карати.
Хвилі на берег стрибали,
Землю у море змивали,
Чайку щоб там поважали
І чаєнят не вбивали.
Звідки було морю знати,
Лис чаєнятком поснідав,
Нащо же берег карати,
Він же про це і не відав.
Ми теж караєм не винних,
Не розібрались, а судим
Наче у діях злочинних,
Правду ж шукати й не будем.
Море і досі руйнує
Берег не винний ні в чому,
Чайка і далі сумує
Скиглить не знати по кому.
22. 04. 13.
>
м. Київ, 22.04.13.
