Крадії і ми
Коли були ми на коні,
Як кажуть в нашому народі,
Завжди здавалося мені,
Що все зроблю я при нагоді.
Що є попереду ще час,
Я прикладу усі зусилля,
Щоб світ найкращим був для нас,
І без грабунків й без насилля.
Такої думки всі були,
Що працювали молодими,
Й вперед до цілі завше йшли
Шляхами зовсім не прямими.
Здавалося що буде так,
Бо ми державою вже стали,
Та романтичний я дивак,
Ми крадіям усе віддали.
Тож нині у глухім куті
У безнадії та в нестатках
Конаємо у забутті,
А крадії жирують в статках.
Ми ж не вдаємося до дій,
А тільки плачемо тихенько,
Радіє з цього лиш крадій
І обкрадає нас хутенько.
Як буде з нами так завжди
Рабами зробимо й нащадків,
Чи мо’ втечемо у світи,
Не має де таких порядків.
20. 05. 13.
>
м. Київ, 20.05.13.
