Квітка

Загубилася в травичці

Одна квіточка червона,

Жовті квіточки по звичці

Тут ростуть, це їхня зона.

Стали жовті глузувати,

Звідки ти така взялася,

Глянь на себе, дурнувата,

Нащо ти кому здалася.

Нас багато, ми жовтенькі.

Людям глянути ж приємно,

Ти ж червона і одненька,

Геть іди, ми просим чемно.

Як не підеш буде гірше,

Ми господаря попросим,

Тебе вирве, нам вільніше

Буде жити й пити роси.

Саме йшов господар мимо,

Подивився він на квітку,

Як красиво й дуже мило,

Він сказав, закривши хвіртку.

Жовта братія затихла,

Бо такого не чекала,

Панувати вона звикла

І поразок ще не знала.

Тихо відцвіла і зникла,

А насіння розлетілось,

А червона довго квітла

Як господарю й хотілось.

Однотонне не хвилює,

А яскраве нас вражає,

То душа приємність чує

Й жити так завжди бажає.

19. 05. 13.

м. Київ, 19.05.13.

Візьміть участь в обговоренні