Верби
Як риба спіймана
ковтаю вдих
неначе в сітях -
уже затерп.
Блукаю поглядом
серед живих
кривуль стареньких,
смиренних верб.
Що в воду дивляться
без нарікань
на стан похилий
і древній вік.
Їх зморшки брижами
несе ріка -
байдуже вербам
її вердикт.
Вербу криву
не обере трунар,
Дзеркал
не обдурить шахраю.
Приймаю й я
природній часу дар
і без образ
відображаюсь.
м.Прилуки, 12.08.2015р.