Оля Стасюк Старе кладовище
Були тут війни, пошесть, попелища.
Зривала Доля душі, як листки.
Стоїть старе, забуте кладовище,
Сплять ангели, схилившись на хрести.
В тополях древніх дикий вітер віє,
Старий вовчисько вухами стриже.
Стоїть скорботно скраєчку Марія,
Могилу невеличку береже.
Спи, дівчино, у тиші старосвітній.
Погасла твоя зірка молода.
Нехай тобі закохані привіти
Шле вітер із сусіднього хреста.
15.08.2015 11:58 Деркач Олександр => © |
 Чудово |
14.08.2015 10:55 Тадм => © |
 Олечко, вражаєш, як завжди, глибиною сприйняття! |
14.08.2015 09:10 Тетяна Белімова => © |
 Олюнько! Яка у тебе душа вразлива! Відчула чужий твір як свій і написала відразу про це, ніби про власне! |
13.08.2015 21:45 Немезида => © |
 Проймає! Ще ваше почитаю, з вашого дозволу. ))) |
13.08.2015 21:25 Сашко Новік => © |
 мда, якось так, зачепило. Крутий текст, вражений |
13.08.2015 13:06 Серго Сокольник => © |
 Так... В такому місці народжуються різні думки... |