Пекло для душ
Місто тримає тебе
у своїх асфальтованих сітках.
Місто схопило тебе
в бетонований сильний кулак.
Місто затисло тебе
у капкані, що зветься «big city».
Місто – перевертень лісу,
зліший за вовкулак.
Всюди тиснява і гул,
гамір, спека, і штучна задуха.
Чуєш? – Під містом земля
стугонить від центнерів «добра»!
Млявіє в місті життя,
наче Бог його свічку задмухав.
Бачить: до неба далеко
і до хмар-колісниць, і до брам.
Ось воно – пекло для душ,
де дерев острівці – мов релікти,
мов рудименти оаз,
нам на згадку від сивих століть.
– Місто – твій страх. Він велить:
«Підкорися!»
Та годі ревіти:
стежка тікає в ліси.
– Ну а місто?
– Хай далі стоїть.
© Саша Обрій.
