Літні люди
Старенькі кволі люди
В немодній одежині,
Як згорблені верблюди,
Крокують по стежині...
Вона його тримає
Щоб він, бодай, не впав.
А серце пам"ятає,
Як він її тримав...
Кохання відлетіло
НевІдомо куди...
Лиш вірність залишилась-
Минулого сліди.
Немов шепоче доля-
Мине усе, мине!..
І серце мимоволі
Схиля до них мене.
Старенький та старенька,
Ви листя золоте,
Мов таїнство натхнення-
Високе та просте...
Вони, старі, пізнали
Всі таїни буття.
Як час телеканалу
Кінчається життя...
