Притулилась щокою
...Вже гортали вітри
позолОчених кАзок сторІнки...
Хтось ішов навпростець
крізь осінній і сонячний ліс...
Виглядали смереки
і зводились сосни навшпиньки...
І дрімав на гілках
листопад...листопад... падолист...
Відлітали птахи
і кружляли листки, наче зорі...
Пахли рими асфальтом
і втомою гамірних міст...
Притулилась щокою
до сяючих зірок кленових-
посвітліла душа
в листопад...листопад... падолист...
Забринів у казкАх
смуток серця на кожній сторінці....
Мандрувало минуле
в осінню заплакану вись...
Де гойдався між сосен
на синій тонкій павутинці
із журбою в очах
листопад.... листопад... падолист...
