Сумочка
Гарна пані, вишукана, гарно походжає,
І сумочку рожевую з крокодила має.
Щоби сумочки такії файні пані мали,
Наші хлопці-українці життя віддавали.
На протези їм і ліки в коштах відмовляли,
А за сумку з крокодила півмільйона дали.
Ця покупка незвичайна, думку спонукає,
А як живуть прості люди, пані про це знає?
Пенсійка така мізерна, як пил при дорозі,
Що цукерки славнозвісні купити невзмозі.
Ні лизнути, скуштувати, душу солодити,
Газ і світло – дорожнеча. Як же далі жити?
Ліки, послуги, продукти стрімко дорожають,
Де є гроші великії – совісті немають.
Голі, босі і голодні, без роботи і житла,
Люди за кордон тікають, бо « достала жизнь» така.
Ой, ташечка, попендюрка, що ти наробила?-
Принизила простИй люд, ляпасом вразила.
Ще раз чітко показала, тяжкі людські долі,
Хоч Вкраїна й незалежна - народ у неволі.
Всі високії чини в розкошах купаються,
А люди прості і бідні в горі захлинаються.
І сумочка ( попендюрка) – це є прямий доказ,
Бо для нашого народу зневага напоказ.
Він до Господа взиває, молиться, душа кричить,
Бідність і війну, і горе, щоб в країні зупинить.
Український наш народ гарний, роботящий,
Богомільний і терплячий має жити краще.
(Ташка, ташечка, попендюрка- сумка, сумочка .
Слова старовинного буковинського діалекту.)
с.Нижні Станівці, Буковина., 12.09.2015
