Порцелянова лялька
Всі ми діти в душі... Всі- діти...
(серце щось почина щеміти...)
Ти- "солідний". Грошей багато
Добре знаєш, на що страчати,
Бо в дорослі ти іграшки граєш.
...та такої от лялі не маєш,
Що сидить на моїх колінах,
І цілує мене без упину...
І від дотиків я наче п"яний
Ляльки дивної... з порцеляни...
Порцеляни- чому?-
Бо щомиті
Б"ються долі,
Об щось та розбиті,
На деревах
Ламаються віти,
Бо у світі вирує вітер,
І розіб"ється (не питання)
Порцелянове це кохання,
Порцелянова наша мрія,
Перекинута буревієм...
Ну то й що? Ми ж були? Були.
Ми на струнах грали страждання.
Див цю музику перелив
До жертовної чари кохання.
БілизнИ твОго тіла- ніч
Не затьмарить своїм крилом-
Вигин цей, що стікає з пліч
Вниз... до лона. (Це лоно з лон...)
А, "солідний", тобі навіє
Вітер все- ресторан, повію,
Гроші, офісну нудь страшенну...
...-Порцелянова, йди до мЕне!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115091700018
