Жінка-ніч
Вечірні трамваї курсують бруківкою,
Тремтять ліхтарі у тумані повислому.
Здавалось би, ніч народилася жінкою –
Красивою, владною, помислом чистою.
А хтось розіп’яв її в небі холодному,
А хтось в неї жаром сипнув галактичним.
Тому, якщо думаєш, що тут самотній,
То ця самота не зрівняється з ніччю.
Вона, як в кайдани, закута у колії,
Вечірній трамвай її струмом пронизує.
О ні, не турбуй чорну ніч поневолену,
Нехай поридає собі над карнизами.