Зайнявся місяць в ночі оксамиті,
І сіє срібло трепетне згори
На трави шелесткі, росою вмиті.
А в хмарну даль на клапті рвані миті
Відносять часу збуджені вітри.
Настій на травах з тишею густою
Начарувала ніч, і не збагну,
Ми за цією миттю чи за тою,
Пригубивши шаленого настою
Полинемо в безчасся вишину.
В час місяця між хмар нема різниці,
Котру нам мить зітхнути ще і ще!
Час місяця… Сон ночі чарівниці
У відблисках досвітньої зірниці
Стікає з хвиль волосся на плече.
На вдиху – злет! Сріблиться часу віха
І сходить у туману сизий дим.
Безмежна мить, лункого серця втіха,
Крізь марево небесне мріє стиха,
Де від цілунку трепетом блідим
Зайнявся місяць в ночі оксамиті.
