Я не покину
Коли додому прилітаєш
З далекого чужого краю,
Безмежну радість відчуваєш
Й як капає сльоза я знаю.
Колись я місяць був на Сході,
В Хабаровську, Біробіджані,
Та звикнути там жити годі,
Хоча там гості у пошані.
Було зі мною це давненько,
Ще при Радянському Союзі,
Прости мене Вкраїно ненько,
Що жив без тебе хоч і в тузі.
Та нині я вже не покину
Тебе ніколи рідна мати,
Хоча й від старості загину,
Та ляжу тут я спочивати.
Душа ж безсмертна із тобою
Залишиться щоби радіти,
Чи готуватися до бою.
Твої щоб гідно жили діти.
Хай демократія й свобода
Панує в українськім братстві,
Це справедлива нагорода
За сотні літ страждання в рабстві.
09.03.14.
м. Київ, 09.03.14.
