20.09.2015 20:49
для всіх
125
    
  3 | 3  
 © Уляна Яресько

Треба воскрешати!

Тепло погнали геть хуткі пасати, 

Серця холодні, наче льодовик.

Джерела віри треба воскрешати, 

Аби вогонь гуманності не зник.


Добро незгасне... ніби крити ні́чим, 

Живи-люби собі без прешкод.

То хто ж нещадно душі покалічив, 

Що світ у злобі втопиться от-от?


Все важче віднайти зато́ку істин, 

Брехні та правди рі́ки - упритул.

Де вчора тільки процвітало місто, 

Сьогодні - багновиця і намул.


І янгол, певно, поламає крила

В капкані непробудної пітьми...

Якщо любов уб`є зневаги брила, 

За що нас нарекли тоді людьми?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.09.2015 09:20  Тетяна Белімова => © 

Неймовірний твір! Останній катрен вразив десь зліва! 

 21.09.2015 04:28  Серго Сокольник => © 

Та давно пора)

 20.09.2015 23:31  Іванна Западенська => © 

Який чудовий вірш! Гарно написано! Дуже сподобалось)) Доволі глибоко передано роль людини, яка має просто вірити і не питати чому і уві що, а просто вірити, боротися за добро будь-якою ціною)) Ви - молодчинка!)))

 20.09.2015 21:13  Тадм => © 

гарно, Улянко