Ноктюрн
Ніченька - ворона темнопера,
Дочекавшись терпеливо сме́рку,
Зорями засі́яла озера...
Небеса - немов душі́ люстерко.
Сич розрізав миттю тишу криком,
Шелеснуло щось у лісі. Лячно!
Темрява - страховисько безлике-
Поглина дерева необачні.
Вітру таємничо-рвійний подих
Колихає постаті розмиті.
Золото хтось ки́дає у во́ди,
Сипле перла з вічної блакиті.
Ніч на осоці́ "Ноктюрн" Шопена
Виграє майстерно, як музи́ка.
Я, почувши со́ло незбагненне,
Сторопіла, ніби без"язика.
Хто це причаївся за спиною?-
Неземна приваблива білявка...
Слухає мелодію зі мною
Лісова красуня диво-Мавка.
