21.09.2015 04:11
для всіх
173
    
  4 | 9  
 © Серго Сокольник

Нічна дорога внікуди

Нічна дорога внікуди

В тумани сиві пірнають фари...

За борт хапають нічні кошмари...

Куди я їду? Куди мій шлях?

Спитай у крука в нічних полях...


Це зустріч? Мара? П"янке видіння?

На зов Мольфара нічне створіння?

Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...

По-між світами ажурний міст...


Що я покинув? Що я отримав?

Де я щасливий- чи там, чи нині?

Совиний стогін в питаннях цих

На перехрестях нічних доріг...


Чимало знаю. Чимало бачив.

За шал кохання чим я віддячу?

Куди прямує мій корабель?

Пливу до неї... Можливо-в Хель...


10. 02. 2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.09.2015 22:17  Богдан Чернігівський => © 

Знаю я - такі темні дороги. Майстерно!

 21.09.2015 17:37  Тадм => © 

вкотре кажу - не лякайте :)

 21.09.2015 15:42  Люлька Ніна => © 

Такі життєві роздуми у Вашому вірші. Хоча сумні, але дуже душевні. Натхнення Вам у подальшій поезії.

 21.09.2015 13:43  Немезида => © 

Аж трохи лячно стало... )))

 21.09.2015 13:36  Георгій Грищенко => © 

Гарно описано стан розпачу. Натхнення Вам.

 21.09.2015 12:27  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш хороший. Тільки настрої у Вас - не в дугу!
Вертайтесь назад!