Я намагався зрадити тобі
можливо сотні раз і все даремно
і ні одної не торкнувся
бо слабак
а ти свята
вважаєш те любов’ю
як навіжений прагнув відчуттів
а у руках мов покривало
знову втома
у серці гнів
не сприйняття себе
роздратування і одвічна злоба
я не любив
я прагнув бути вільним
втікаючи від волі в небуття
пробач
мені не осягнути вороття
я заблукав у власному нерозумінні
вівсянка
масло
хліб
зелений чай
ще не світає
непомітна осінь
їдь з Богом
повертайся
не зважай
ти у житі моїм
хоча б якась опора
