В моїй кімнаті туман
а може я не проснувся
два кроки
вікно і диван
та я проходжу крізь мури
іду крізь сад і паркан
крізь заклинання і сумнів
туди де не видно очам
туди де не сковує груди
без поспіху
без вагань
забувши усі повчання
потуги свої і здобутки
новопреставленим немовлям
без нарікань і правди
байдуже уже де стіна
приймає опорну балку
і що вередлива весна
не покличе у двір гадалку
не впаде окрайчиком хліба
не розіллється вином
вічність
туманом дорога
в омріяний тишею вирій
вимкніть яскраве світло
у голові болить
слово сказати не в силах
пізно
упійманий
жити
