Дякую тобі
з рубрики / циклу «Про любов...»
Дякую, за те, що ти живеш,
хоча й не доторкнутися ніколи.
Та любов не зна границь чи меж,
душу гріє теплий спомин...
Як єдине слово, погляд, рух
серце враз наповнили любов`ю,
Вже нікого я не бачила навкруг,
зачарована весною і тобою...
А сердечко виривалося з грудей,
і душа у вись злетіла...
зупинити б час, хвилину, день,
та сказати все це не зуміла...
Ти живеш... а більшого й не треба,
рідний мій, коханий чоловік.
Лиш одне прошу у Неба,
щоб щасливим був твій вік...
