Спогад
Слова твої упали тягарем,
Болять мені невиплакані сльози,
Ще ніжив серпень пелюстки жоржин,
В душі моїй ударили морози.
Кружляло листя золоте навкруг,
Навколо ж мене завірюха вила,
Грибні дощі вмивали ліс і луг,
А моє серце снігом заносило.
Густа імла сповила майбуття,
Минуле пилом й тріщинами вкрито,
Осколки впали в душу i життя,
І вщент усе понищено, розбито.
А ти пішов спокійно по житті,
Тріщала в мене крига під ногами,
Та я не впала, досі я іду,
І стелить інший квіти килимами.
9/24/2014
