Насправді
з рубрики / циклу «Задумуючись»
Насправді багнету зимно,
і він пам`ятає - давно,
колись був рідким, якось дивно,
і мантії Землі тепло.
Він мріє хоч трохи зігрітись,
але від торкання руки,
висипають мурахами бліки,
його всього беруть дрижаки,
він боїться тепла людської долоні,
бо намір її вгадати не вміє,
та досить лише краплі крові,
і він тоді шаленіє.
Але згодом стає невитерпно зимно