Насправді живу!

Кожен вмирає..  чи кожен насправді живе?

У бурхливому світі - зради, гонитви, неправди.

Де гладеньким речуть - занедбане і криве

І «успішні» мріють роздати корисні поради.

Чи назвати життям - рутинність минулих літ,

Що вбиває бажання ліпити своє творіння,

Але ж скільки вогнів погасло у тій золі,

Щоб жбурнути у пам’ять  важке, не крихке каміння.

З духом зібратись, триматись, як лист на плаву.

Спочинку не знати крутими гірськими шляхами,

А на зупинках кричати - НАСПРАВДІ ЖИВУ!

Й летіти  щасливим у вічності вись з журавлями.

м. Кривий Ріг, 26.03.13