02.10.2015 08:43

для всіх

553

6 | 7

 © Сосюра Володимир

Осінь

Блукає осінь. Безгомінням

цвіте її очей блакить, 

і у садах під вітром синім

багняний плащ її шумить.

Вона мете сумні алеї, 

де пада золото руде, 

і важкогривий кінь за нею

на чорнім поводі іде.

Вже на квітках іней — не роси, 

і недалеко вже до дня, 

як сяде осінь жовтокоса

на чорногривого коня, 

востаннє гляне на алеї

в диханні голоду й біди

і в даль поїде… А за нею

сніг замітатиме сліди…

1957