Ватра
Осіння ватра втрачених надій,
Так весело горить яскравий вогник,
Так жадібно з`їдає все, що мав,
За світла мить бере високу плату.
Гербарій сохне, зберігає мить,
Без запаху, і радості, і смаку,
Ілюзія колишнього тепла
І за фасадом тільки шмат паперу.
У бурштині застигло на віки,
Ні жалю, ні тривоги, ані руху.
То осінь розчищає нам поля,
Щоб ми почули відгук заметілі.
У чорнобривцях відцвітає сад,
І жовтень стрімко змінить листопадом,
То догорає вечір тихих ватр,
Затримати б той вогник - відблиск свята.
