13.09.2013 18:29
for all
145 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ем Скитаній

Дружня до мене. .

дружня до мене, тихо

сказала (мов подих в штиль), 

що покохала з лиха

дурня, напевно, ти...

-...а він не звернув уваги -

ковтнула з бокалу вина -

була йому як розвага, 

в Осені як весна.

тепер він поїде завтра, 

назавжди...це точно вже.

в душі моїй гасне ватра...

хай Бог його береже...-

і локон каштаново темний

впав вишукано на плече.

і я, мовчазний і чемний, 

розбитий тобою ущент, 

поглядом мов цілунком

блукаю в твоїй красі

і ллється із медом трунок

в думки і чуття усі.

цей вечір як зранений лебідь

в осінній холодній порі -

з розірваних хмар у небі

над обрієм кров зорі.

...о, як я не хочу бути

другом тобі лише!

жити у мрії незбутній -

банальне в житті кліше...

Публікації: Ем Скитаній

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.09.2013 16:58  © ... => Світлана Рачинська 

дякую. 

 19.09.2013 16:57  © ... => Деркач Олександр 

дякую, Олександре. 

 19.09.2013 16:56  © ... => Тетяна Чорновіл 

так, трапляється таке...зі мною це уперше...дякую за високу оцінку віршика. 

 14.09.2013 15:01  Тетяна Чорновіл => © 

Так щемливо! І головне що одне одному допомогти не можуть. Буває так часто...
Вірш дуже-дуже... 

 14.09.2013 13:25  Деркач Олександр => © 

от і осінь примйшла, і де поділись мрії із весни...Гарний вірш 

 13.09.2013 18:34  Світлана Рачинська => © 

Золоті слова. Така поезія - найкраща мелодія серця. Дуже сподобалось)