У храмі тихо
У храмі тихо. Гаснуть навіть свічі.
Сплять янголи. У крипті – ні душі.
В старому сквері ворон долю кличе,
Спиняє ніч в захланній ворожбі.
Нехай кричить. Нехай собі ворожить.
У нього серце – чорне, кам’яне.
А може він прокинувся… А може
Він так кричить, аби спинить мене!
Боюся трохи. Врешті, будь що буде.
Нехай кляне. Нехай спиняє ніч…
Лягли хрести з молитвою на груди,
Набралась сили від пригаслих свіч.
Ступаю тихо по росі північній.
Мені отак ще б цілу долю йти –
Аби лишень в мені не згасли свічі,
Аби не розгубила ці хрести.
