06.10.2015 09:09
18+
97 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Оля Стасюк

У храмі тихо

У храмі тихо

У храмі тихо. Гаснуть навіть свічі.

Сплять янголи. У крипті – ні душі.

В старому сквері ворон долю кличе,

Спиняє ніч в захланній ворожбі.


Нехай кричить. Нехай собі ворожить.

У нього серце – чорне, кам’яне.

А може він прокинувся… А може

Він так кричить, аби спинить мене!


Боюся трохи. Врешті, будь що буде.

Нехай кляне. Нехай спиняє ніч…

Лягли хрести з молитвою на груди,

Набралась сили від пригаслих свіч.


Ступаю тихо по росі північній.

Мені отак ще б цілу долю йти –

Аби лишень в мені не згасли свічі,

Аби не розгубила ці хрести.

 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.10.2015 11:52  Василь Стасюк => © 

Не розгубиш хрести,
Що довіку нести! 

 07.10.2015 11:47  Кучеренко Олександр ... => © 

У Вас хороша техніка і є свій неповторний авторський стиль. Відчувається міць і потужність у Вашій поезії. Зараз таке - рідкість. Бережіть себе! 

 07.10.2015 10:24  © ... => Олександр Новіков 

Він ворожить і лякає дівчат коло храму, це хороший?) дякую) 

 07.10.2015 01:21  Серго Сокольник => © 

То з просвітленням душі Вас! 

 06.10.2015 21:54  Тетяна Белімова => © 

Все буде так, як ти бажаєш!  

 06.10.2015 20:26  Олександр Новіков => © 

сильно. на крука тікосильно не навісай) він хороший 

 06.10.2015 14:50  Олена Вишневська => © 

дуже відчутно! 

 06.10.2015 13:22  Світлана Рачинська => © 

Дуже.... Олю, так хочу твоєї озвучки! Просто пробирає до ниточки. 

 06.10.2015 13:22  Каранда Галина => © 

Оля, вірш гарний.