07.10.2015 10:59
18+
96
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Душі на вулицях

Душі на вулицях

З барельєфом розмову веду, і з старою березою, 

Літо, літо жовтневе запалює знову квітки.

Розлітаються душі людські, заштамповані тезами

І оформлені в древні, але нецікаві книжки.


Десь по вулицях світлих блукають, надірвані фразами, 

Намагаються влитися в формули, числа і лік, 

І від цих міських душ, розполоханих, осучаснених, 

Навіть жовтень солодкий із самого ранку прогірк.


Душі рвуться по місту, їм нікуди більше подітися, 

Вони згублені, знищені, збиті в чужу коліЮ.

Часом варто спинитися й краще до них придивитись, 

Так зі мною було вже.

Я раптом зустріла свою.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2015 21:33  Тетяна Белімова => © 

Олю! До мурах! Мову відібрало!
І такий сюжет, і образність - невимовно!
Дуже-дуже!
Всі слова десь погубилися від захоплення))

 07.10.2015 12:33  Каранда Галина => © 

чудово.

 07.10.2015 12:18  Сашко Новік => © 

класно

 07.10.2015 11:04  Кучеренко Олександр Васильов... => © 

Цікавий віршик! Нетривіально і свіжо звучить, з нотками авторського індивідуального стилю. І тема хороша, мегаактуальна в наш час!