Остання надія

Про ту, що махнула рукою...

Остання надія махнула рукою:

«Я більше не можу іти за тобою».

Лягла у труну, руки, ноги, схрестила,

А я їй: «Вставай, ти не все ще зробила!».

За руку узяв, а вона вже не гріє,

Надія стомилась, померла надія.

Ну що ж, відпочинь, мій уклін за терпіння.

А завтра – святкуєм твоє воскресіння!

Миколаїв, 02.06.2015 року

Візьміть участь в обговоренні

06.10.2015 21:31 © ... => Тетяна Белімова

Я саме тоді воскрешав надію, тому був повільним)))

06.10.2015 21:20 © ... => Тетяна Белімова

Доброго вечора!!! Радий зустрічі хоча б тут. Ви ж втекли від мене в оперному театрі ))))

06.10.2015 20:59 Тетяна Белімова => ©

Вітаю, пане Віталію)) Рада бачити, хоч і віртуально))
Іронічно. Добре, що фінал саме таким зробили.

Дякую за розуміння. Про себе писав. Точніше, про свою надію, яка мені (чи на мене) саме того дня махнула рукою...

супер! кожній надії б такого (надію...щогося?:))

Вже відсвяткував))) І не раз. На чергове святкування, можливо, запрошу)))

Цікаво, Віталіє. Без надії ніяк, воскрешайте! І запрошуйте на святкування)

Візьміть участь в обговоренні