В калюжі життя
В постійній калюжі життя
Ми бродимо аж до загину,
Лишаємо купи сміття,
Природи псуємо картину.
Не дуже турбує це нас
У пошуках щоб щось пожерти,
Ми віримо, справить все час,
Наш поступ породжує жертви.
Ніщо не міняється тут,
Буденність хапає за горло,
Блукаємо світом без пут
І далі крокуємо гордо.
Буденну калюжу життя
Батьки нам залишили в спадок,
Та краще б взяли в небуття,
А ми б навели свій порядок.
По іншому хочемо жить
На рідних з дитинства просторах,
Життя щоби наше змінить
На всіх світових перегонах.
Невже в нас ментальність така,
Що важко, так важко мінятись,
А може в нас воля слабка,
Та треба ж за розум нам взятись.
м. Київ, 14.07.14.
