Маленький чирк )
Урсула Ле Гуїн
Дайте, будь ласка, кресало хоча б на мить!
Більше несила вслухатися в регіт тиші…
Цокотом стрілок годинника біль щемить,
Душу мою у зажурі німій колише.
Я б не просила багато – маленький чирк,
Щоби розвести із іскри в душі багаття.
А бісенята з-під лоба все зирк та зирк:
Бачте, ім шкода тепла /ох, нечисте браття!/
Я ж бо також, як бажаю чогось, візьму!
І крадькома все ж поцуплю собі кресало..
Скажете, гріх?... Я лише розжену нудьгу!
Та й взагалі, там, у сховку, цього чимало…
І не ховатиму я від людей добра:
Вистачить всім, хто хоч трішечки вірить в диво!
Викрешем іскру – і звалиться з пліч гора,
Щоби жалями не сіяти серця ниву.