14.10.2015 19:10
18+
183
    
  - | -  
 © Іванна Западенська

Ти - мій чоловік!

Ти - мій чоловік!

Я так чекала, так на тебе я чекала, 

Так сумувала за тобою день у день.

Якби ти знав, як сильно я кохала, 

Віршів лиш пишучи про тебе і пісень.


Чи любиш ти мене? Скажи, благаю!

Чи хочеш доторкнутися хоч раз?

У сумнівах й надіях лиш згораю, 

Боюсь, як би не стало більше нас.


В душі усе давно дотла згоріло,

Залишивсь попіл, як гіркий осАд.

І серденько давно вже відболіло, 

Закінчився любовний маскарад.


Не можна вже назад усе вернути, 

Лиш можна з сніжно-білого листа, 

Почати все спочатку. І збагнути, 

Що саме ти – коханий. До кінця.


Я так чекаю, так на тебе я чекаю,

І скільки треба я чекатиму, хоч вік.

Якби ти знав, як сильно я кохаю, 

Бо відчуваю: саме ти – мій чоловік…



Україна, 14.10.2015 р. [19:07]

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2015 20:30  Суворий => © 

Дозволю собі дати Вам пораду. Коли багато стовбчиків, є чудова можливість в фінальній версії вибракувати всі кострубаті, невдалі і погано римовані. З тих, що залишились компонуєте шедевр. Ось мій варіант. Правок ніяких, викинув два слова для ритму... Ігор Ніколаєв так пише всі свої хіти. Поруч з роялем повен смітник невдалих стовпчиків... ;)))

Я так чекала, так на тебе я чекала, 

Так сумувала за тобою день у день.

Якби ти знав, як сильно я кохала, 

Віршів лиш пишучи про тебе і пісень.

Чи любиш ти мене? Скажи, благаю!

Чи хочеш доторкнутися хоч раз?

У сумнівах й надіях лиш згораю, 

Боюсь, якби не стало більше нас.

В душі усе давно дотла згоріло, 

Залишивсь попіл, як гіркий осАд.

І серденько давно вже відболіло,

Закінчився любовний маскарад.

Не можна вже назад усе вернути, 

Лиш можна з сніжно-білого листа, 

Почати все спочатку. І збагнути, 

Що саме ти – коханий. До кінця.

Я так чекаю, так на тебе я чекаю, 

І скільки треба я чекатиму, хоч вік.

Якби ти знав, як сильно я кохаю, 

Бо відчуваю: саме ти – мій чоловік…