14.10.2015 21:06
18+
102
    
  2 | 2  
 © Надія Севастьянова

Тобі. Від твого не-поета

Ну привіт, мій друже, ти не забув ще якого кольору мої очі і волосся? 

Я не забуду ще ніяк терпкого присмаку твоїх вуст.  

Знаєш, адже так у світі повелося… 

Що наші паралелі перетнулися на бездоріжжі невідомих нам і досі міст. 


Хочеш, ну читай скоріш в моїх очах безмежний сум і вірну ніжність 

Хочеш, прочитай мене як книгу. Я благаю, прочитай! 

І знайди у міжрядкових інтервалах ту безмежну вірність 

Не питай кому. Благаю, не питай! 


Знаєш, друже, якось швидко й непомітно пролітає ця туманна осінь 

Якось боляче впиваються у шкіру ці меридіани 

Хочеш правду? Просто я люблю твоє м’яке волосся 

Просто погляд твій загоює всі рани. 


Просто часом не питай мене про смуток й не заглядуй глибоко у очі 

Обійми за плечі і скажи єдине «буду» 

Розчиняйся з димом сигарет у срібній ночі 

Й лише очами натякни що скоро все забуду. 


Розкажи мені про те, які на смак сигарети й чорний чай із медом і варенням 

Розповім тобі як тяжко часом стало засинати 

Розповім що ти для мене став світом, посмішками і натхненням 

Розкажи мені про всіх, кого так важко відпускати. 


Стань для мене особистим другом - початківцем, музикантом і поетом 

Тільки не присвячуй мені віршів. Не треба, я благаю, цих присвят! 

Ці рядки так боляче шкребуть згодом легені, скажу тобі я по секрету… 

Із любов’ю.  

Тобі.  

31 лютого. 

Від твого не-поета. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.10.2015 15:18  Ем Скитаній => © 

...я б замінив "посмішку" на усмішку...цікаві у Вас віршики, чудові!

 15.10.2015 22:06  Віталій Перетятько => © 

Зрозумів!

 14.10.2015 22:46  Віталій Перетятько => © 

Чому Ви не хочете, щоб він присвітив Вам вірша?