24.03.2015 18:52
для всіх
70
    
  7 | 7  
 © Максимів Галина

Я нічого тобі не втаю....

Переляканим птахом вчаїлося Твоє безсоння,

Скільки в світі людей - скільки буде світанків нових,

Простягни мені свої знеможені крила-долоні,

Твою долю скажу я тобі, подивившись на них…


Я нічого Тобі не втаю, бо нічого такого не знаю,

Бо мені тільки серце нашіптує дивний їх зміст…

Та у кожному слові Твоїм я живу й воскресаю,

Як на гілці осінній весною пробуджений лист

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.03.2015 09:37  © ... => Тетяна Белімова 

Тетяно Валеріївно, дякую за підтримку моїх творчих поривів душі. І над записом я подумаю... Адже весна відкриває нам нові горизонти життєвих і творчих обріїв )))))

 25.03.2015 09:30  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую щиро за змістовний відгук))))

 25.03.2015 09:29  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую за високу оцінку)))

 24.03.2015 22:50  Світлана Рачинська => © 

Чудово! Дуже глибокий зміст.

 24.03.2015 22:42  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарно.
Чудово.

 24.03.2015 20:28  Тетяна Белімова => © 

Пані Галино! Ну така душевність і щирість у кожному рядочку! Ніби бачу Ваше усміхнене обличчя))

А ще знаєте, тут, на Пробі, є можливість додавати власну озвучку віршів у МР3. Уявляю, як би було гарно додати до цього твору таку звукову доріжку! У Вас така дикція чудова!

Може, вийде записати?

{#}